Віктор Стус

Стус Віктор Іванович – автор дев'яти книг, що побачили світ у період з 2011 по 2015 роки, а саме трьох романів: "Помста атлантів. Стріла для мудреця", "Арійський Спас", "Зловити характерника", десяти повістей: "Цариця Амага – донька мага", "Чуні", "Біолокатор", "Повернення з іносвіту", "Привид у храмі", "Клейноди у спадок", "Запізніле прозріння", "Таємниця Берегині", "Судний день на Покрову", "Пастка", а також трьох десятків оповідань, сімдесяти байок під загальною назвою "Байки – казки і навпаки".

Більшість творів на історичну тематику, про події, що відбувалися на теренах України. Так, у повісті "Цариця Амага – донька мага", що вийшла у збірці "Пісня амазонки" (2011), розповідається про похід роксоланської цариці Амаги на Неаполь Скіфський (на теренах нинішнього Сімферополя) у ІІІ столітті до нової ери. Історичний роман "Помста атлантів. Стріла для мудреця" (2012) присвячений 2600-літтю так званого Великого скіфського посольства (VI століття до Різдва Христового) до Еллади, Єгипту та країн Близького Сходу на чолі з сколотським княжичем Анахарсісом, уродженцем Голуні (нині Полтавщина), який згодом став відомим античним філософом. У збірці "Чуні" (2012) надруковані однойменна автобіографічна повість та байки у прозі. Історичний роман "Арійський Спас" (2013) розповідає про події, що відбувалися на теренах Русі-Арійстану в ІІІ – IV століттях нової ери, зокрема про антського князя Божа, Буса Білояра – слов'янського Спаса, діяння якого незаслужено замовчуються й до нині. У збірці "Повернення з іносвіту" (2013) у розділі "Совість і булава" поміщено повісті та оповідання, в котрих простежуються трагічний шлях України від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи, наслідки їхнього гетьманування та причини Руїни. У пригодницькому романі "Зловити характерника" (2014) зображується життя в Україні у кінці XVII століття, зокрема в часи походу козацького отамана Івана Сірка до Криму, та в наші дні. В збірці прозових творів "Таємниця Берегині" (2014) представлена однойменна повість, де автор намагався зобразити життя мешканців Причорномор'я та Криму в дев'ятому тисячолітті до нової ери, у післяльодовиковий період (!), а також подав у власному художньому викладі праукраїнські міфи та легенди під назвою "Давні орійські оповіді про наших пращурів". Під рубрикою "Легенди рідного краю" опублікував повість "Судний день на Покрову" (2015), в якій розповідається про бій запорожців, очолюваних кошовим отаманом Іваном Сірком, з людоловами 14 жовтня 1673 року на березі річки Вовчої (нині там селище міського типу Покровське Дніпропетровської області), і повість "Пастка" (2015) - про трагічні події у вересні 1943 року побіля хутора Червоного на Запоріжжі, де через недолугість командування загинуло 287 бійців.

У 2017 році вийшла повість-версія "Вольному – воля" – про пригоди Тараса Шевченка під час перебування на Миргородщині восени 1845 року. А також дві п'єси. В історичній драмі "Гетьманша" представлені події в Україні за часів гетьманування Івана Скоропадського, зокрема у 1718 році. Головна героїня Настя, дружина гетьмана, уособлює в собі сили, що після Полтавської битви призвели країну до остаточної втрати незалежності. В історичній драмі "Чарівний пояс амазонки" відображено зустріч у IV столітті до н. е. цариці сарматських амазонок Фалестри з легендарним полководцем Олександром Македонським, а по суті двох протилежних світів – волі і рабства.

Віктор Стус – член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, заслужений журналіст Автономної Республіки Крим. Народився 1 лютого 1946 року. Ріс на Запоріжжі – в селах Михайлівському та Трудовому Новомиколаївського району. Закінчив Новомиколаївську середню школу (1963), радіолокаційне відділення Дніпропетровського механічного технікуму (1966) та філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету (1972), працював у районних, міських та всеукраїнських періодичних виданнях. Нагороджений срібною медаллю Нестора Літописця, Золотою медаллю української журналістики. У кримських республіканських журналістських конкурсах йому присвоювалися звання "Журналіст року" (2008) та "Журналіст року друкованих ЗМІ" (2009). Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського (2013) та ХІІІ Всеукраїнського фестивалю української книги "Феодосія-2013".

Критичні статті на твори Віктора Стуса представлені в окремому розділі.