Стус Віктор Іванович – автор 18 книг, що побачили світ у період з 2011 по 2020 роки, а саме п’яти романів: "Помста атлантів. Стріла для мудреця", "Арійський Спас", "Зловити характерника", "Супроти орди", "Ідеальне кохання", десяти повістей: "Цариця Амага – донька мага", "Чуні", "Біолокатор", "Повернення з іносвіту", "Привид у храмі", "Клейноди у спадок", "Запізніле прозріння", "Таємниця Берегині", "Судний день на Покрову", "Пастка", а також трьох десятків оповідань, в тім числі добірка "Давні орійські оповіді про наших пращурів", сімдесяти байок під загальною назвою "Байки – казки і навпаки", п’ять п’єс "Гетьманша", "Лебідка", "Не хочу роззути", "Чарівний пояс амазонки", "Під знаком Хортиці".

Більшість творів на історичну тематику, про події, що відбувалися на теренах України. Так, у повісті "Цариця Амага – донька мага", що вийшла у збірці "Пісня амазонки" (2011), розповідається про похід роксоланської цариці Амаги на Неаполь Скіфський (на теренах нинішнього Сімферополя) у ІІІ столітті до нової ери.

Історичний роман "Помста атлантів. Стріла для мудреця" (2012) присвячений 2600-літтю так званого Великого скіфського посольства (VI століття до Різдва Христового) до Еллади, Єгипту та країн Близького Сходу на чолі з сколотським княжичем Анахарсісом, уродженцем Голуні (нині Полтавщина), який згодом став відомим античним філософом.

У збірці "Чуні" (2012) надруковані однойменна автобіографічна повість та байки у прозі.

Історичний роман "Арійський Спас" (2013) розповідає про події, що відбувалися на теренах Русі-Арійстану в ІІІ – IV століттях нової ери, зокрема про антського князя Божа, Буса Білояра – слов'янського Спаса, діяння якого незаслужено замовчуються й до нині.

У збірці "Повернення з іносвіту" (2013) у розділі "Совість і булава" поміщено повісті та оповідання, в котрих простежуються трагічний шлях України від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи, наслідки їхнього гетьманування та причини Руїни.

У пригодницькому романі "Зловити характерника" (2014) зображується життя в Україні у кінці XVII століття, зокрема в часи походу козацького отамана Івана Сірка до Криму, та в наші дні.

В збірці прозових творів "Таємниця Берегині" (2014) представлена однойменна повість, де автор намагався зобразити життя мешканців Причорномор'я та Криму в дев'ятому тисячолітті до нової ери, у післяльодовиковий період (!), а також подав у власному художньому викладі праукраїнські міфи та легенди під назвою "Давні орійські оповіді про наших пращурів".

Під рубрикою "Легенди рідного краю" опублікувані: повість "Судний день на Покрову" (2015), в якій розповідається про бій запорожців, очолюваних кошовим отаманом Іваном Сірком, з людоловами 14 жовтня 1673 року на березі річки Вовчої (нині там селище міського типу Покровське Дніпропетровської області), і повість "Пастка" (2015) - про трагічні події у вересні 1943 року побіля хутора Червоного на Запоріжжі, де через недолугість командування загинуло 287 бійців.

У 2017 році вийшла повість-версія "Вольному – воля" – про пригоди Тараса Шевченка під час перебування на Миргородщині восени 1845 року.

Того ж року вийшли у світ 5 історичних п'єс. У драмі "Гетьманша" представлені події в Україні за часів гетьманування Івана Скоропадського, зокрема у 1718 році. Головна героїня Настя, дружина гетьмана, уособлює в собі сили, що після Полтавської битви призвели країну до остаточної втрати незалежності. У драмі "Чарівний пояс амазонки" відображено зустріч у IV столітті до н. е. цариці сарматських амазонок Фалестри з легендарним полководцем Олександром Македонським, а по суті двох протилежних світів – волі і рабства. Трагедія "Лебідка" відображає події, що розгортаються в IV столітті н.е. в Криму та Придніпров'ї на тлі складних стосунків між готським королем Германарехом і Світлидою, сестрою Великого князя Арійстану Буса Білояра. В трагедії "Не хочу роззути…" подано драматичні стосунки між княгинею Рогнідою і князем Володимиром напередодні хрещення Русі в 988 році. В комедії-застереженні "Під знаком Хортиці" розповідається про події із сучасного життя, зокрема, про боротьбу громади за збереження острова козацької слави, де колись розташовувалася славна Запорозька Січ. Головна загроза – корупція. Очолюють цей похід лицарі-характерники.

У 2018 році вийшов пригодницький роман "Супроти орди" – про сучасні події на Запоріжжі та Донбасі і участь у них козаків-характерників, які протистоять зовнішній та внутрішній окупації, захищаючи свою Батьківщину.

Віктор Стус – член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, заслужений журналіст Автономної Республіки Крим. Народився 1 лютого 1946 року. Ріс на Запоріжжі – в селах Михайлівському та Трудовому Новомиколаївського району. Закінчив Новомиколаївську середню школу (1963), радіолокаційне відділення Дніпропетровського механічного технікуму (1966) та філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету (1972), працював у районних, міських та всеукраїнських періодичних виданнях. Нагороджений срібною медаллю Нестора Літописця, Золотою медаллю української журналістики, а також медаллю "Почесна відзнака" Національної спілки письменників України. (Детальніше у Вікіпедії). У кримських республіканських журналістських конкурсах йому присвоювалися звання "Журналіст року" (2008) та "Журналіст року друкованих ЗМІ" (2009). Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського (2013) та ХІІІ Всеукраїнського фестивалю української книги "Феодосія-2013".

Критичні статті на твори Віктора Стуса представлені в окремому розділі.