Цей роман можна назвати історико-міфо-езотеричним. В ньому використано чимало дійсних фактів, легенд, звичаїв, обрядів, вірувань. Всі події розгортаються на історичному тлі VI століття до нової ери на території Великої Скіфії, яку ще в ті часи називали Араттою, Кіммерією, Сколотією, Русією, Славією (в основному це терени сьогоднішньої України), а також Греції, Єгипту, тодішніх країн Малої Азії. Чимало місця займають билиці та небилиці про Атлантиду. Автор подає свою версію впливу атлантів на світ і понині.
У творі зображені реальні люди: скіфські князі – Вепр-Гнур Ішпакай, його син Савлій, афінський архонт і філософ Солон, цар Лідії Крез, володар Персії Кір ІІ Великий, поети з острова Лесбос – Сапфо і Алкей, скіфський лікар в Афінах Токсарис, байкар Езоп. Та центральна постать роману – скіфський княжич Анахарсіс-Онохарко, якому за рішенням ради старійшин та віче було доручено очолити так зване Велике Скіфське Посольство до Греції у 588 році до нового літочислення. У 2012 році виповнюється 2600 літ від початку цієї благородно ї місії. Як людину неординарну, обдаровану, освічену, Анахарсіса часто називають одним із семи найвизначніших мудреців античного світу. Він обирався членом афінської ради старійшин – ареопагу, неодноразово ставав переможцем Олімпійських ігр, чимало зробив для примирення воюючих країн. Був відважним мандрівником-дослідником. Однак на Батьківщині, у рідній Сколотії, ім’я видатного земляка пішло у небуття. Чому? Про це детально в романі. Слід лише зазначити, що, коли Анахарсіс після багатолітніх поневірянь повернувся до рідного краю, його з лука убив брат Савлій.