Новий твір із серії "Легенди рідного краю", започаткованої автором. У ньому розповідається про трагічні події, що відбулися у вересні 1943 року в невеличкому хуторі Червоному та його околицях на Запоріжжі. Там у нерівному бою полягло 287 піхотинців. По суті то була пастка. Це лише один із безлічі епізодів убивчої війни. З історії ми знаємо, що у битві з фашизмом загинули не сотні, а мільйони бійців. І в першу чергу через недолугість, непрофесіоналізм і байдужість військового керівництва країни і багатьох командирів нижчого рангу до долі людей. За загибель тих нещасних ніхто не відповів, не поніс покарання.

У своїй повісті автор, використовуючи спогади учасників, показав це на прикладі боїв за хутір Червоний. Можна б і не акцентувати увагу. Бо ж скільки часу з тих пір спливло. Але, як не парадоксально, ті помилки нічому не навчили, зокрема і українських воєначальників. Як наслідок – жахливі пастки-котли в Іловайську, Дебальцевому, збиті літаки й гелікоптери, в яких загинули чи пропали без вісті сотні українських патріотів. Суспільство і досі не поінформовано, чому так сталося… А винуватці продовжують займати високі державні пости. Це нонсенс. Яка може бути довіра до влади, що займається замовчуванням, окозамилюванням, потурає корупції навіть під час війни.

Книга розрахована на широке коло читачів, які цікавляться історією рідного краю та своєї Вітчизни.

2015 рік