Стус Віктор Іванович – автор 21 книги, що побачили світ у період з 2011 по 2023 роки, а саме шість романів: "Помста атлантів. Стріла для мудреця", "Арійський Спас", "Зловити характерника", "Супроти орди", "Ідеальне кохання", "Короновані сонцем", десять повістей: "Цариця Амага – донька мага", "Чуні", "Біолокатор", "Повернення з іносвіту", "Привид у храмі", "Клейноди у спадок", "Запізніле прозріння", "Таємниця Берегині", "Судний день на Покрову", "Пастка", три десятки оповідань, в тім числі добірка "Давні орійські оповіді про наших пращурів", сімдесят байок під загальною назвою "Байки – казки і навпаки", а також п’ять п’єс "Гетьманша", "Лебідка", "Розплата", "Чарівний пояс амазонки", "Аномалія", об’єднаних збіркою "Гомін віків стоголосий".

Більшість творів на історичну тематику, про події, що відбувалися на теренах України. Так, у повісті "Цариця Амага – донька мага", що вийшла у збірці "Пісня амазонки" (2011), розповідається про похід роксоланської цариці Амаги на Неаполь Скіфський (на теренах нинішнього Сімферополя) у ІІІ столітті до нової ери.

Історичний роман "Помста атлантів. Стріла для мудреця" (2012) присвячений 2600-літтю так званого Великого скіфського посольства (VI століття до Різдва Христового) до Еллади, Єгипту та країн Близького Сходу на чолі з сколотським княжичем Анахарсісом, уродженцем Голуні (нині Полтавщина), який згодом став відомим античним філософом.

У збірці "Чуні" (2012) надруковані однойменна автобіографічна повість та байки у прозі.

Історичний роман "Арійський Спас" (2013) розповідає про події, що відбувалися на теренах Русі-Арійстану в ІІІ – IV століттях нової ери, зокрема про антського князя Божа, Буса Білояра – слов'янського Спаса, діяння якого незаслужено замовчуються й до нині.

У збірці "Повернення з іносвіту" (2013) у розділі "Совість і булава" поміщено повісті та оповідання, в котрих простежуються трагічний шлях України від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи, наслідки їхнього гетьманування та причини Руїни.

У пригодницькому романі "Зловити характерника" (2014) зображується життя в Україні у кінці XVII століття, зокрема в часи походу козацького отамана Івана Сірка до Криму, та в наші дні.

В збірці прозових творів "Таємниця Берегині" (2014) представлена однойменна повість, де автор намагався зобразити життя мешканців Причорномор'я та Криму в дев'ятому тисячолітті до нової ери, у післяльодовиковий період (!), а також подав у власному художньому викладі праукраїнські міфи та легенди під назвою "Давні орійські оповіді про наших пращурів".

Під рубрикою "Легенди рідного краю" опублікувані: повість "Судний день на Покрову" (2015), в якій розповідається про бій запорожців, очолюваних кошовим отаманом Іваном Сірком, з людоловами 14 жовтня 1673 року на березі річки Вовчої (нині там селище міського типу Покровське Дніпропетровської області), і повість "Пастка" (2015) - про трагічні події у вересні 1943 року побіля хутора Червоного на Запоріжжі, де через недолугість командування загинуло 287 бійців.

У 2017 році вийшла повість-версія "Вольному – воля" – про пригоди Тараса Шевченка під час перебування на Миргородщині восени 1845 року.

Того ж року вийшли у світ 5 історичних п'єс. У драмі "Гетьманша" представлені події в Україні за часів гетьманування Івана Скоропадського, зокрема у 1718 році. Головна героїня Настя, дружина гетьмана, уособлює в собі сили, що після Полтавської битви призвели країну до остаточної втрати незалежності. У драмі "Чарівний пояс амазонки" відображено зустріч у IV столітті до н. е. цариці сарматських амазонок Фалестри з легендарним полководцем Олександром Македонським, а по суті двох протилежних світів – волі і рабства. Трагедія "Лебідка" відображає події, що розгортаються в IV столітті н.е. в Криму та Придніпров'ї на тлі складних стосунків між готським королем Германарехом і Світлидою, сестрою Великого князя Арійстану Буса Білояра. В трагедії "Не хочу роззути…" подано драматичні стосунки між княгинею Рогнідою і князем Володимиром напередодні хрещення Русі в 988 році. В комедії-застереженні "Під знаком Хортиці" розповідається про події із сучасного життя, зокрема, про боротьбу громади за збереження острова козацької слави, де колись розташовувалася славна Запорозька Січ. Головна загроза – корупція. Очолюють цей похід лицарі-характерники. Усі драматичні твори представлені у збірці "Гомін віків стоголосий", опублікованій у 2020 році.

У 2018 році вийшов пригодницький роман "Супроти орди" – про сучасні події на Запоріжжі та Донбасі і участь у них козаків-характерників, які протистоять зовнішній та внутрішній окупації, захищаючи свою Батьківщину.

У 2023 році опубліковано фантастичний кінороман "Короновані сонцем" - про неймовірну мандрівку сучасних українців у світ предків, прадавніх скіфів, та про пригоди, що їм довелось пережити. Усі нібито одного роду-племені, проте дуже відрізняються способом життя, мисленням, світоглядом, вчинками. І часто-густо не на краще – в цьому проблема нинішньої цивілізації.

Віктор Стус – член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, заслужений журналіст Автономної Республіки Крим. Народився 1 лютого 1946 року. Ріс на Запоріжжі – в селах Михайлівському та Трудовому Новомиколаївського району. Закінчив Новомиколаївську середню школу (1963), радіолокаційне відділення Дніпропетровського механічного технікуму (1966) та філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету (1972), працював у районних, міських та всеукраїнських періодичних виданнях. Нагороджений срібною медаллю Нестора Літописця, Золотою медаллю української журналістики, а також медаллю "Почесна відзнака" Національної спілки письменників України. У кримських республіканських журналістських конкурсах йому присвоювалися звання "Журналіст року" (2008) та "Журналіст року друкованих ЗМІ" (2009). Лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Степана Руданського (2013) та імені Володимира Малика (2021). (Детальніше у Вікіпедії). Нині мешкає в Сімферополі.

Критичні статті на твори Віктора Стуса представлені в окремому розділі.